Кокаин 97% Звенигород

Ах, братаны, как жизнь наркомана-рэпера сложна! Вот сегодня расскажу вам об одном из своих самых безумных приключений. Сидел я спокойно дома, в запыленной комнатушке, на окне валялись мои закладки – эти чертовы белые порошки, звезда моей жизни. Решил поискать себе вмазку, чтоб развлечься и покурить кокос. Ведь надо же как-то выжить в этом суровом мире, да и рифмы в голове сами не появляются.

Вышел я на улицу в поисках закладчика, что быстренько скинул бы мне нужную дозу. Хожу по чернухе, пока не заметил кого-то, кто точно знал, где взять эту волшебную анашу. Заковыристый паренек с недоверчивым взглядом – вот он, мой будущий "друг".

И сыграли мы, братаны, бешено. Пальцы летели по кнопкам, а кто-то уже отправлялся в закатную зону сознания. Я же все потерял и был готов уже к печальному финишу. Но в последней битве я смог выпустить свою ярость и одолеть нашего закладчика.

Такой вот балтийский райдер, не промах…

Слава богу, азарт в крови, и я получил свою порцию кокоса. Вернулся домой, закурил и шишки, и приступил к своему самому любимому занятию – игре на Steam. О, братаны, какое это блаженство! Виртуальные миры погружают меня в совершенно новую реальность, где я могу стать истинным героем.

Часы пролетели незаметно, аж радость в сердце закричала: "Ещё! Ещё!" Забыл я обо всем на свете – она, жизнь рэпера, и даже о своих друзьях. Вместо этого во мне овладели удивительные миры фантазий и адреналин, заставляющий кровь биться быстрее.

Одинокий наркоман, задротящий в Steam-мире, беззаботно скатывается в бездну собственных иллюзий.

Но вдруг я почувствовал неприятное ощущение – сухость в горле, боль в сердце и дикий страх. Оказалось, что я забыл о закладках, и они отпущены далеко в свои захолустья. Дышать становилось все тяжелее, а стены комнаты начали сжиматься на меня, словно внутри меня сидела та самая Баба Яга.

Понял я, что скатился слишком глубоко в свой "мирок", и начал мучиться от отрицательных эффектов. Сохранить себя стало просто невозможно, но я должен был попытаться. Взялся за телефон и позвонил другу, надеясь, что он ещё надеется на меня.

Вскоре из трубки раздался едва слышный голос:

"Братишка, ты где? Я уже давно беспокоюсь!"

Я с трудом произнес последние слова, пока мир вокруг становился всё более туманным:

"Друг мой, помоги мне, я умру!"

Стремительное потемнение. Завершение игры. Может, это всё – конечная станция моего уродливого пути? Я не хочу быть пешкой в игре жизни. Я хочу стать настоящим героем – наркоманом рэпера, который спасает себя от самого себя. И помните, что настоящие эмоции и приключения – в жизни, а не в виртуальности.

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!